“Своїм корінням моя літературна творчість вросла в життя моїх земляків.
Звідти вона пила снагу і брала силу.
ЇЇ кропив рясний та вільний дощ народної мудрості…”
Іван Чендей
Іван Михайлович Чендей прожив велике життя, отож і зазнав усього, що й більшість наших краян за цей час на історичній дорозі. Двадцяте століття, що припало на долю письменника, було, мабуть, найжорстокішим, з усіх століть, пережитих людством.
Народився 20 травня 1922 р. в с. Дубове на Тячівщині в багатодітній селянській родині. Охочий до науки Іванко після сільської школи здобуває освіту в гімназії у Хусті, де на той час відомий нині вчений-фольклорист Петро Васильович Лінтур згуртував навколо себе талановиту літературну молодь.
Починав учитися майбутній письменник у гімназії за демократичної Чехословаччини, та в 1939 р. гортіївська Угорщина окупувала Закарпаття, і до матеріальної скрути додалися ідеологічні утиски. Та все ж у 1941 р. гімназисти видають літературний альманах “Будет день”, де надруковано і літературні спроби Івана Чендея. А в листопаді 1944 р. молодий літератор стає учасником з'їзду народних комітетів, котрий проголосив возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною.
Згодом потрапляє на роботу в головну газету краю “Закарпатська правда”. Одночасно навчається на філологічному факультеті Ужгородського державного університету. І робота, і навчання укріпили його в освоєнні української літературної мови, і то настільки, що згодом найавторитетніші словники ілюструватимуть уривки з його творів як літературну норму.
